Андре Гігант
(Andre the Giant)
Повне ім,я:
Андре Рене Русімов
Дата народження:
19 травня 1946 р.
Місце народження:
Куломм'є, Франція
Дата смерті:
28 січня 1993 р.
Місце смерті:
Париж, Франція
Вага:
236 кг
Зріст:
224 см
Дебют:
1963
Кінець кар,єри:
1992
Біографія
Андре Рене Русімов, який назавжди вписав своє ім'я в історію світового спорту та масової культури як найвеличніший атракціон професійного рингу, народився 19 травня 1946 року в місті Куломм'є, Франція, у родині болгарсько-польських емігрантів. Його дитинство на фермі супроводжувалося проявами рідкісного гормонального захворювання — акромегалії, що викликала безперервний і прискорений ріст кісток та тканин тіла. Уже у віці дванадцяти років хлопчик мав зріст 190 сантиметрів та важив близько 100 кілограмів, через що він банально не поміщався у звичайний шкільний автобус, і сусід родини, знаменитий письменник Семюел Беккет, періодично возив підлітка на заняття у кузові свого вантажівка. Залишивши школу після восьмого класу, Андре важко працював на фермі та деревообробному заводі, але у віці сімнадцяти років вирішив переїхати до Парижа, де його унікальні фізичні дані помітив французький борець та промоутер Френк Валуа. Під його керівництвом юнак пройшов сувору школу класичного кетчу і офіційно дебютував на рингу у 1964 році під сценічним псевдонімом Жан Ферре, миттєво ставши головною сенсацією європейських борцівських арен.
На початку 1970-х років після успішних виступів у Японії та Канаді, де атлет виходив на ринг під іменем Монстр Русімов, його контракт викупив власник компанії WWWF Вінс МаМмен-старший. МакМен провів масштабний і геніальний ребрендинг: він дав бійцю безсмертне ім'я Андре Гігант (André the Giant) та закріпив за ним офіційне прізвисько «Восьме диво світу», заборонивши йому проводити класичні стрибки з канатів, щоб візуально підкреслити його монументальність. Офіційні антропометричні дані оголошували його зріст на позначці 224 сантиметри, а бойова вага перевищувала 240 кілограмів. Вінс МакМен перетворив Андре на унікальний «спеціальний атракціон» індустрії — борець не був закріплений за жодною конкретною територією, а постійно подорожував по всьому світу, виступаючи в NWA, AWA та незалежних лігах, де місцеві промоутери платили колосальні гроші, щоб глядачі могли на власні очі побачити непереможного доброго велетня. Хроніки того часу стверджували, що Андре утримував безпрецедентний стрік без чистих поразок утриманням протягом майже п'ятнадцяти років поспіль.
Новий ідеологічний та найвеличніший етап в еволюції образу відбувся у 1987 році, коли Вінс МакМен-молодший розпочав національну експансію і запустив сюжетну лінію, яка назавжди змінила правила спортивного бізнесу. Страждаючи від страшного фізичного болю в спині та суглобах через прогресуючу хворобу, Андре ухвалив важке рішення вперше за кар'єру в WWF здійснити поворот у табір лиходіїв (хілів). Він найняв менеджера Боббі Хінана, звинуватив свого багаторічного найкращого друга Халка Хогана в егоїзмі та зажадав матчу за титул. 29 березня 1987 року на шоу WrestleMania III перед рекордною 93-тисячною аудиторією стадіону Silverdome в Детройті відбувся культовий поєдинок, у фіналі якого Хоган провів історичний баді-слем на закривавленому французі і переміг його, що офіційно започаткувало епоху глобальної «Халкаманії». Проте вже у лютому 1988 року на спеціальному телевізійному шоу The Main Event Андре зумів повернути борг, уперше і востаннє в житті завоювавши титул Чемпіона світу WWF у важкій вазі після суперечливого суддівського відліку, але відразу після гонгу демонстративно продав пояс Теду ДіБіасі, що змусило керівництво анулювати цей рейн.
Фінальні роки кар'єри Андре провів у статусі живої легенди та шанованого ветерана. Незважаючи на те, що через хворобу він ледь міг самостійно пересуватися, велетень сформував успішну команду Colossal Connection з Хаку, вигравши у 1989 році титул Командних чемпіонів світу WWF. Його останній офіційний великий матч на рингу під егідою Макмена відбувся на шоу WrestleMania VI у квітні 1990 року, де після програшу титулів він жорстоко побив свого менеджера Боббі Хінана, який накричав на нього, і під шалені овації залу знову повернувся в табір позитивних героїв. Паралельно Андре здобув всесвітнє визнання як голлівудський актор, блискавично зігравши роль добродушного велетня Феззіка у культовому пригодницькому фільмі «Принцеса-невеста» у 1987 році. Свої останні офіційні борцівські поєдинки він провів наприкінці 1992 року в Японії на аренах промоушену All Japan Pro Wrestling, виступаючи в парах зі своїм давнім другом Гігантом Бабою.
Життя найвеличнішого атракціону в історії спорту обірвалося раптово 27 січня 1993 року в готельному номері в Парижі, куди він прилетів, щоб відвідати похорон свого рідного батька. Причиною смерті 46-річного француза стала гостра серцева недостатність, викликана багаторічним колосальним навантаженням гігантського тіла на серцево-судинну систему. Трагічна звістка настільки шокувала індустрію, що Вінс МакМен у березні 1993 року ухвалив екстрене рішення створити офіційний Зал слави компанії (WWE Hall of Fame), де Андре Гігант став першим, одноосібним та інавгураційним членом, чиє ім'я було увічнено посмертно. Безсмертний спадок «Восьмого дива світу» продовжує жити й досі, а щорічна велика королівська битва Andre the Giant Memorial Battle Royal, яка традиційно проводиться під час тижня WrestleMania, щоразу нагадує новим поколінням фанатів про людину, яка власноруч побудувала фундамент глобальних спортивних розваг.